Більшість міжнародних авіарейсів планують так, щоб літаки залишалися в межах кількох годин польоту від найближчих аеропортів. Це пояснюється не лише кривизною Землі, через яку шлях над океаном не завжди є найкоротшим, а й високими ризиками в разі непередбачуваних обставин. Оскільки над океаном немає місць для дозаправки та значно складніше організувати рятувальну операцію, авіакомпанії надають перевагу маршрутам над суходолом, де аварійна посадка значно безпечніша.
Хоча існують винятки, як-от рейси зі США до Перта, загальне правило безпеки передбачає максимальну близькість до аеродромів. Окрім стратегічного планування маршрутів, авіаперевізники суворо розраховують пальне, завжди маючи його аварійний запас. Такий підхід гарантує, що літаки не опиняться без дозаправки посеред океану, а пасажири в разі вимушеної зупинки будуть ближче до інфраструктури, ніж під час ризикованої посадки на воду.
