Людей, народжених у 1960–1980-х роках, часто дратують звички молоді, яку вони вважають «лінивою». Проте професор Нью-Йоркського університету пояснює цю апатію відчуттям безвиході та стресом через невизначене майбутнє, притаманним 20–30-річним. Серед головних точок напруги: відмова молоді від телефонних дзвінків на користь повідомлень, постійне використання смартфонів, звичка гуглити відповіді замість пошуку в книжках, прагнення негайного результату та відсутність терпіння до очікування. Старше покоління також критикує молодь за надмірну фіксацію життя на камеру, потребу в зовнішньому підтвердженні власної цінності та відкриті експерименти із зовнішністю, що суперечать їхнім уявленням про норму.
Водночас молодь виявляється чутливішою до власного ментального здоров’я, не соромлячись брати вихідні для відновлення, тоді як для старших це було табу. Цікаво, що старші люди самі стали активними користувачами гаджетів, що робить їхню критику смартфономанії дещо лицемірною. Психологи також відзначають розбіжності у поглядах на дружбу: якщо бумери та покоління Х цінують візити без попередження, то для молоді це порушення особистого простору. Дослідження Аризонського університету зауважує, що бажання молоді фіксувати кожен крок — не унікальне, адже ще в Середньовіччі люди прагнули увічнити власну пам'ять через портрети.
