Влітку 1919 року за наказом контрадмірала Людвіга фон Ройтера екіпажі німецького Флоту відкритого моря, інтернованого у шотландській бухті Скапа-Флоу після Першої світової війни, відкрили клапани 74 кораблів. Попри спроби британців втрутитися, до кінця дня 21 червня 52 судна, зокрема лінкори та крейсери, пішли на дно. Під час цих подій девʼятеро німецьких моряків загинули, а решту взяли в полон. Командир пішов на такий крок, щоб кораблі не перейшли під контроль держав-переможниць.
З часом затоплені судна перетворилися на обʼєкти підводної спадщини під захистом шотландського права. Проте їхня цінність зросла через особливий склад сталі: оскільки метал виготовили до настання ядерної ери, він не зазнав впливу атмосферного забруднення від випробувань ядерної зброї. Така низькофонова сталь стала унікальним ресурсом для надчутливих наукових та промислових технологій, де важливо мінімізувати радіоактивний фон.
