Завод у Єлабузі став ключовим центром виробництва ударних безпілотників, зокрема Shahed-131, Shahed-136, «Герань» та «Гербера». За оцінками, щодня підприємство може випускати від 170 до 190 апаратів. За даними Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), інфраструктура заводу стрімко розрослася: з 2021 року комплекс збільшився з двох будівель до приблизно 116, а кількість працівників сягає 20 тисяч осіб.
За словами експерта Марка Де Вора, знищення виробництва ускладнюється через специфіку складання дронів з використанням великої кількості окремих форм, що виключає наявність одного критичного вузла, удар по якому зупинив би процес. Попередні спроби атак України у 2024 та 2025 роках завдали лише обмеженої шкоди, оскільки споруди проєктувалися з урахуванням можливих ударів, а сам об'єкт має потужну систему захисту. Старші наукові співробітники Гудзонського інституту Люк Коффі та Джан Каспоглу зазначають, що без зупинки роботи цього комплексу він продовжуватиме виробляти тисячі безпілотників, що перевантажують українську ППО.
Експерти припускають, що ефективнішим підходом може бути вплив на енергетичну інфраструктуру заводу та ланцюги постачання комплектуючих, які доставляють залізницею з Китаю. Крім того, Марк Де Вор наголошує на важливості дипломатичного тиску на Пекін для обмеження імпорту чипів та інших компонентів. Окрім військового значення, порушення роботи заводів у Татарстані, за оцінками аналітиків, могло б мати й внутрішньополітичні наслідки для російської влади через особливий статус регіону.
