Дослідники з університетів Фліндерса та Канберри, проаналізувавши рухи 107 осіб віком від 26 до 86 років, виявили вікові зміни в роботі гомілковостопного суглоба. З віком нервова система починає надавати пріоритет стабільності, а не ефективності. Це призводить до «ко-контракції» — одночасної активації протилежних м’язів навколо суглоба, що робить його жорсткішим. Хоча це допомагає утримувати вертикальне положення, м’язи працюють інтенсивніше, не забезпечуючи достатньої сили відштовхування для руху вперед.
Як наслідок, кроки стають коротшими, хода сповільнюється, а енергетичні витрати зростають, що викликає швидку втому під час ходьби. Потребу в компенсації бере на себе стегнова мускулатура. Ризик падінь також пов’язаний із надмірною активністю м’язів та мозку при спробах відновити рівновагу, погіршенням пропріоцепції, змінами зору та когнітивними порушеннями. Статистика розладів ходи зростає з віком: від 10% серед людей 60–69 років до понад 82% після 85 років.
Для підтримки мобільності вчені радять поєднувати зміцнення м’язів ніг із тренуваннями на рівновагу та координацію, зокрема практикувати тай-чі. Дослідники наголошують, що швидша хода у віці понад 80 років може вдвічі знижувати ризик розвитку когнітивних порушень.
