Дослідження Утрехтського університету показало, що наприкінці тріасового періоду масове вимирання та глобальне потепління через вулканічну активність спричинили загибель хвойних лісів. На їхньому місці на сотні тисяч років поширилися папороті. Аналіз викопного пилку виявив аномальне почорніння зразків, що свідчить про часті низові пожежі. Лабораторні експерименти професора Баса ван де Шотбрюгге та його колег підтвердили: густі килими папоротей під час посух ставали ідеальним паливом для вогню.
Вчені застерігають, що цей механізм є актуальним і сьогодні. Сучасні інвазивні види папоротей активно захоплюють порушені екосистеми, виживаючи після займань завдяки стійким підземним стеблам. Це посилює ризик нових пожеж, оскільки рослини знову діють як каталізатор вогню, витісняючи іншу флору.
