Покоління українців 20–30 років, народжене у 1996–2006 роках, є найменшим дорослим поколінням. У 2001 році зафіксовано демографічне дно: тоді народилося лише 376,5 тис. дітей. Попри незначне зростання народжуваності з 2006 року, чисельність людей віком 20–25 років залишається критично низькою порівняно з попередніми генераціями, особливо з урахуванням еміграції та відсутності точних даних про чоловіків, які виїхали за кордон.
Мобілізація цієї вікової когорти означає не лише її вилучення з ринку праці, а й ризики для майбутньої демографії. Оскільки ці люди ще не вступили в повноцінний репродуктивний період і не створили сім’ї, їхній призов може призвести до дефіциту пар та подальшого скорочення народжуваності. Саме це покоління мало б підтримувати економіку після 2040 року та забезпечити приріст населення, проте призов здатен поглибити демографічну яму, з якої країна виходитиме десятиліттями.
