Герой України та командир батальйону 425-го штурмового полку «Скеля» Олександр Шпак спростовує міфи про те, що штурмовиків масово женуть на смерть. За його словами, головна мета командира під час операції — максимально зберегти життя підлеглих. Військовий наголошує, що штурмовими підрозділами не народжуються: навчання нових бійців триває щонайменше два місяці, під час яких їх вчать дисципліні, взаємодії та психологічній стійкості.
Важливу роль у роботі «Скелі» відіграє мотивація, адже нинішні мобілізовані часто прибувають без внутрішньої готовності до війни. Командири, яких Олександр Шпак порівнює з наставниками, мають забезпечити воїнів усім необхідним і навчити їх ефективно працювати. З тими, хто ставить себе вище за бійців, полк прощається: їх переводять до інших частин або притягають до відповідальності.
Олександр Шпак пояснює, що штурмовики — це не піхота для утримання окопів, а мобільний резерв. Після зачистки позицій вони мають передати ділянку групі закріплення. Найбільша проблема виникає, коли інші бригади не заходять вчасно на відбиті території: тоді штурмовики змушені залишатися під ворожими дронами, втрачаючи боєздатність і темп наступу. Справжній успіх операцій, за словами комбата, досягається через ретельну розвідку, роботу артилерії та БПЛА, а не «лобовими» атаками.
На думку Шпака, дискусії про місце штурмових підрозділів у структурі ЗСУ вторинні. Головне — їхнє правильне застосування: ці підрозділи мають діяти як високомобільна сила, що змінює ситуацію на фронті завдяки технологіям та плануванню. Штурмові підрозділи є незамінними, адже саме завдяки активним діям, як-от звільнення Харківщини та Херсонщини чи операції на Курщині, Україна здобуває перемогу, а не просто виграє час в обороні.
