Історія незалежної України — це шлях від легких рішень до усвідомлення реальних викликів. Ключовою точкою відліку стало 24 серпня 1991 року, коли 346 голосами депутати ухвалили Акт проголошення незалежності, вперше внісши синьо-жовтий прапор до сесійної зали, а вже 4 вересня його офіційно підняли над парламентом.
Важливим етапом стали протести шахтарів, що розпочалися 1989 року. Ці виступи мали три хвилі: перша сприяла розпаду СРСР, друга виникла через економічну кризу середини 90-х, а третя, зокрема марш на Київ 1998 року, ознаменувала складні відносини між владою та громадянами.
Втрата ядерного статусу відбулася після підписання Будапештського меморандуму 5 грудня 1994 року між Україною, США, Британією та Росією. В обмін на відмову від ядерної зброї та знищення шахт на Хмельниччині Київ мав отримати гарантії безпеки, які, однак, не стали запобіжником проти окупації Криму та Донбасу 2014 року чи повномасштабного вторгнення 2022-го.
Сучасну історію України сформували дві революції. Помаранчева революція 2004 року стала відповіддю на фальсифікації виборів і призвела до перемоги Віктора Ющенка. Натомість Революція Гідності 2013–2014 років, що почалася як протест проти зупинки асоціації з ЄС, стала часом найзапекліших протистоянь, під час яких загинуло 107 протестувальників і 16 правоохоронців, а згодом — початком війни.
