Після того, як балістичні обстріли Києва призвели до загибелі людей, питання облаштування безпечних сховищ знову стало критичним. За понад чотири роки війни кількість новозбудованих укриттів у столиці залишається мінімальною, попри те, що місто лише у липні зазнало десятків ударів балістичними та крилатими ракетами, а за першу половину 2026 року область атакували 36 «Цирконами».
Згідно із законодавством, саме 10 районних державних адміністрацій (РДА) формують запити на будівництво та ремонт укриттів, визначають місця їх розташування та проводять тендери. Як зазначає депутат Київради Леонід Ємець, міськрада виділяє мільярди гривень на ці потреби, не відмовляючи в жодному запиті, проте районні структури часто не здатні ефективно освоїти ці ресурси.
На початку повномасштабного вторгнення райони зосередилися на швидкому облаштуванні «найпростіших укриттів» у підвалах будинків, що стало способом звітування про кількість захисних споруд. Ці приміщення не здатні витримати пряме влучання ракети. Згодом, після виникнення численних корупційних скандалів із закупівлями непотрібних речей, частина чиновників РДА почала уникати використання коштів, освоюючи подекуди лише 3-5% від виділених сум.
Ситуація ускладнюється відсутністю важелів впливу з боку місцевого самоврядування. Голів РДА призначає президент за поданням Кабміну, тому вони не несуть відповідальності перед Київрадою і часто ігнорують запити депутатів. При цьому бюджетні кошти, які не були використані, не зникають, а залишаються зарезервованими та переносяться на наступні бюджетні періоди.
