В український прокат виходить фільм про життя американського шеф-кухаря Ентоні Бурдена. На цю тему кінематограф часто пропонує образ геніального, але емоційно нестабільного кухаря, як-от Адам Джонс у стрічці «Шеф Адам Джонс». У фільмі режисера Джона Веллса герой Бредлі Купера після подолання наркозалежності намагається здобути третю зірку Michelin у Лондоні. Стрічка акцентує на хаосі професійної кухні, де кухар виступає суворим генералом.
Альтернативний погляд пропонує тайський фільм «Голод» режисера Сітісірі Монгколсірі. Тут історія молодої кухарки Аой стає метафорою класової системи, де їжа перетворюється на інструмент демонстрації статусу для багатих клієнтів. Шеф Поль у виконанні Нопачая Чаянама втілює деспотичного генія, який переконує, що успіх у бізнесі fine dining залежить не лише від смаку страв, а від здатності витримувати темп і продавати власний образ.
Спільним для подібних кінострічок є зображення кухні як жорсткої ієрархічної системи, що приваблює людей з амбіціями, травмами або жагою визнання. Автори часто використовують кліше про тиранію шефів, проте найвдаліші фільми уникають надмірного самокопирсання, зосереджуючись на динаміці робочого процесу, де інгредієнти поєднуються в унікальний спосіб.
