Уродженець Кіровоградщини Павло Матвійчук, який більшу частину підліткового віку провів на Миколаївщині, загинув у червні 2026 року через ворожий авіаудар. Про життя, службу та мрії захисника розповіла його дружина Яна.
До повномасштабного вторгнення Павло багато подорожував, працював за кордоном, зокрема в Індонезії, Гватемалі та Польщі. Після початку великої війни, побачивши наслідки обстрілів Дніпра, де проживала його сестра, він повернувся в Україну й почав допомагати розбирати завали, а згодом вирішив долучитися до лав ЗСУ.
З лютого 2023 року Павло ніс службу у складі 412-го окремого батальйону безпілотних систем 144-ї окремої бригади охорони Генштабу. Він працював бойовим медиком на евакуації, а пізніше отримав звання молодшого сержанта та став командиром відділення зенітно-ракетного дивізіону. Попри епілепсію та серйозні поранення, отримані під час бойових дій, зокрема на Курщині, чоловік продовжував виконувати обов'язки.
