З 1 липня Євросоюз скоротив річний обсяг безмитного імпорту сталі на 47%, до 18,3 млн тонн. Для України гарантована квота становить 1,05 млн тонн, що удвічі менше за експортні обсяги 2024 року. Після вичерпання лімітів на продукцію накладається 50% мито, причому додаткові квоти розподіляються за принципом конкуренції з великими світовими гравцями. Українські металурги, як-от «Метінвест» та Interpipe, продовжують працювати в умовах обстрілів, руйнувань та енергодефіциту.
На думку видання The Brussels Times, це створює три стратегічні загрози для самого ЄС: послаблення спроможності України фінансувати оборону, розрив інтегрованих промислових ланцюгів та втрата довіри до європейської політики. Автори зазначають, що українські підприємства постачають напівфабрикати для європейських заводів, отримуючи натомість кокс, вугілля та техніку, тому не є прямими конкурентами європейцям. Суперечливим виглядає і той факт, що за нових жорстких умов для України, ЄС зберігає дозвіл на імпорт окремих видів російської сталі до вересня 2028 року.
Видання закликає Євросоюз запровадити для України «воєнне звільнення» від таких обмежень, гарантувати квоти на рівні показників 2024–2025 років та пришвидшити повну відмову від російського металу. Наголошується, що сталева безпека Європи та виживання України повинні бути спільними цілями, а не конкуруючими інтересами.
