Закон «Про корінні народи», ухвалений три роки тому, визначив кримських татар, караїмів і кримчаків суб’єктами внутрішньої політики України. Документ гарантує їм захист культурної спадщини, мови та освіти, а також право на представництво. Зокрема, у квітні 2026 року Меджліс кримськотатарського народу офіційно набув статусу представницького органу, а держава затвердила стратегію розвитку кримськотатарської мови, алфавіт та правопис.
Попри досягнення, імплементація закону стикається з серйозними перешкодами. Голова Меджлісу Рефат Чубаров та народна депутатка Таміла Ташева наголошують, що норми права розпорошені між галузевими законами, що ускладнює контроль за їх виконанням. Окрім того, відсутній дієвий механізм реалізації права на землю, а модель консультацій із представниками народів потребує вдосконалення, оскільки має враховувати їхні колективні права на самовизначення.
Окремою проблемою є ситуація з караїмами та кримчаками, чисельність яких за даними перепису 2001 року становила 1196 та 406 осіб відповідно. Експерт В’ячеслав Ліхачов зауважує, що через окупацію Криму більшість представників цих народів опинилася поза підконтрольною Україні територією. Це унеможливлює створення легітимних представницьких органів, а культурна спадщина потребує негайної оцифровки, доки існують носії мови та архівні матеріали.
Наразі зусилля спрямовані на збереження культурної пам’яті, зокрема через поповнення бібліотечних фондів літературою корінних народів та розвиток освітніх ініціатив. Фахівці наголошують, що держава має діяти вже зараз, не очікуючи на деокупацію, адже існує ризик безповоротної втрати унікальних знань, мовних особливостей та родинних історій, які є частиною історії України.
