Російська мережа ППО значною мірою спирається на малий флот літаків А-50У, які діють як повітряні командні пункти та «літаючі квотербеки». За оцінкою дослідника Майкла Бонерта, вони забезпечують видимість цілей на відстані понад 320 км, що суттєво перевершує можливості наземних радарів, обмежених горизонтом до 32 км. Це дозволяє росіянам тримати частину наземних засобів вимкненими для скритності.
Відновлення парку А-50У є майже неможливим завданням для Москви: виробництво літаків цього типу зупинилося десятиліття тому, а переобладнання сучасних Іл-76 потребує складних компонентів. Програма розробки нового літака А-100 триває понад 10 років, проте після українського удару по виробничому об’єкту у 2025 році роботи могли бути призупинені. За даними Бонерта, у РФ залишилося близько шести справних А-50У, які здебільшого охороняють президента РФ.
Аналітики CyberBoroshno зафіксували близько 60 бойових вильотів цих літаків із 4 червня до 2 серпня. Вони відзначили, що після 4 липня Росія змінила географію польотів та зменшила активність із базових аеродромів, намагаючись убезпечити вцілілі борти. Хоча проєкт Oryx візуально підтвердив знищення щонайменше двох А-50 та однієї літаючої лабораторії А-100ЛЛ, окупанти продовжують витискати максимум із наявних ресурсів — 7 липня в повітрі перебувало чотири літаки одночасно, що ймовірно становить майже весь їхній оперативний парк.
