Світ опинився на порозі нових ядерних перегонів, оскільки багаторічна система міжнародного контролю втрачає ефективність. Вперше з 1972 року США та Росія, які володіють близько 86% світового ядерного арсеналу, залишилися без чинних договорів про обмеження стратегічних озброєнь. Водночас Китай стрімко нарощує свій потенціал, маючи понад 600 боєголовок, а Північна Корея володіє приблизно 50 готовими виробами, при цьому переговори з Пхеньяном не ведуться з 2019 року.
Зміна настроїв помітна і в демократичних державах: майже 70% громадян Південної Кореї підтримують ідею власного ядерного озброєння через сумніви в надійності безпекових гарантій США. В Японії премʼєр Санае Такаїчі та міністр оборони Сіндзіро Коідзумі почали обережніше висловлюватися щодо традиційної неядерної політики країни. Експерти дискутують, чи може розширення ядерних арсеналів створити новий баланс сил, проте автори застерігають: збільшення кількості держав-власників зброї масового знищення критично підвищує ризик випадкових ескалацій через географічну близькість цілей.
На тлі малоймовірного повного роззброєння аналітики пропонують зосередитися на зниженні ризиків. Пріоритетними мають стати прозорість щодо арсеналів, завчасні попередження про навчання та ракетні випробування, а також розгортання прямих каналів військового зв’язку між усіма ядерними країнами, включаючи Китай. Такі заходи здатні зменшити ймовірність ядерної катастрофи, навіть якщо повна ліквідація зброї залишається далекою перспективою.
