Титан обертається синхронно зі своєю орбітою навколо Сатурна через тривалу дію гравітації, яка призвела до «приливної блокади». Через це супутник завжди повернутий до планети одним боком: звідти Сатурн висить нерухомо над горизонтом, тоді як на протилежній півкулі планету взагалі не видно. Попри синхронність, ефект лібрації змушує Сатурн описувати невелику дугу на небі або навіть тимчасово зникати з поля зору на межі півкуль, хоча розгледіти його через щільну помаранчеву атмосферу супутника вкрай важко.
Аналіз руху Титана дозволив вченим припустити, що під його крижаною поверхнею прихований океан рідкої води або шар теплого льоду високого тиску з ділянками плавлення. До таких висновків дослідники дійшли, спостерігаючи за тим, як гравітація Сатурна деформує супутник під час його руху по орбіті. Вимірювання місії «Кассіні» показали сильніші вигини поверхні, ніж очікувалося для цілком твердого тіла, що залишає простір для різних моделей внутрішньої будови.
Вивчення Титана має значення для розуміння природи екзопланет, що обертаються навколо червоних карликів. Оскільки багато таких планет також перебувають у стані приливного захоплення, досвід спостереження за супутником Сатурна допомагає науковцям моделювати умови на світах з «вічним днем» та «нескінченною ніччю».
