На передовій військові перебувають у постійній небезпеці через насиченість фронту безпілотниками та різним озброєнням. Через безперервне спостереження ворога просування на 300 метрів може вимагати тижня очікування туману, дощу або вітру швидкістю від 14 м/с, які обмежують роботу ворожих камер і дронів. Старший сержант на позивний Янкі, який наразі опановує стандарти НАТО в межах програми «Легіон», зазначає, що ППО на «нулі» часто забезпечується ПЗРК, що запускаються з плеча.
Фронтову зону на глибину до 50 км військові описують як «зону вбивства», де розвідувальні та ударні безпілотники загрожують особовому складу й техніці навіть далеко від переднього краю. Це створює серйозні тактичні та психологічні труднощі, через які бійці іноді залишаються на позиціях місяцями. Для мінімізації втрат під час ротацій військові змушені пересуватися з великими дистанціями між собою, а також уникати безпосередніх контактів, де це можливо.
Україна поступово впроваджує наземних роботів та автоматизовані системи, проте присутність людини залишається критично важливою для обслуговування зброї та утримання позицій. Використання засобів радіоелектронної боротьби дозволяє українським підрозділам виявляти та глушити частоти ворожих дронів, проте це вимагає чіткої координації, аби не перешкоджати роботі власних безпілотних систем.
