Наталя Ліщишина, яка має досвід служби в ізраїльській та українській арміях, наголошує на проблемах із забезпеченням жінок у ЗСУ. Через відсутність анатомічно адаптованого спорядження та невідповідні розміри форми, військовослужбовиці часто змушені купувати екіпірування, зокрема бронежилети, за власні кошти. Наталя пропонує запровадити практику грошових компенсацій за самостійно придбане майно, як це реалізовано в Ізраїлі.
Військова вважає, що армія наразі не готова до масової мобілізації жінок через відсутність належних механізмів. Зокрема, бракує процедур опіки над дітьми, коли обоє батьків виконують бойові завдання, а також дієвих інструментів захисту від сексуальних домагань. Зараз скарги переважно проходять через пряме командування, що не гарантує об'єктивного розгляду. Також вона відзначає проблему недооцінки жінок на бойових посадах, коли їх без згоди переводять на штабні чи діловодні ролі.
Ліщишина також вказує на брак системної підготовки цивільних жінок до військової справи, починаючи зі шкільного рівня. Щодо державної підтримки ветеранок, вона зауважує загальну проблему відсутності довгострокового фахового підходу та системності у ветеранській політиці, попри окремі ініціативи міністерства та громадських організацій.
