Після звільнення з російського полону цивільні українці залишаються сам на сам із побутовими та соціальними проблемами. Людмила Янкіна наголошує на відсутності єдиного державного органу для супроводу таких осіб. Колишні бранці не лише потребують житла, а й часто не можуть адаптуватися до сучасних цифрових інструментів, як-от «Дія», Helsi чи банківські картки, оскільки багато з них провели в ув’язненні роки.
Згідно із законом № 2010-ІХ, звільнені мають право на одноразову виплату 100 тис. грн (або 50 тис. грн за наявності інших пільг) та щорічну допомогу 100 тис. грн за кожен рік полону. Утім, цих коштів часто не вистачає на облаштування побуту чи лікування, як це сталося з Ігорем Кір'яненком. Окремо за програмою стипендії імені Левка Лук’яненка у 2026 році в бюджеті передбачено 1 226 619,2 грн, залишок яких станом на осінь становив 237 378,3 грн.
Для вирішення кризи організація Civis Fortis пропонує впровадити кейс-менеджмент за принципом «єдиного вікна». Це передбачає призначення соціального працівника для кожного звільненого, який супроводжуватиме людину від моменту повернення до повної реінтеграції. За словами Ігоря Кір'яненка, такий фахівець допоміг би подолати стан глибокої дезорієнтації, спричинений тривалим перебуванням у полоні, де за людей усе вирішували наглядачі.








