Військовослужбовець 110-ї бригади ТрО Володимир Борисенко з перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну. У березні 2022 року поблизу села Приютне Запорізької області він потрапив у полон, де пробув 22 місяці та 14 днів, пройшовши через СІЗО на окупованій Донеччині, а також колонії у Твері та Мордовії.
У місцях утримання, зокрема в Оленівці, бранці стикалися з критичним переповненням камер, виснажливою задухою та дефіцитом питної води, яку доводилося добувати з дощових опадів. Окупанти систематично застосовували фізичне насильство, зокрема під час допитів, де вимагали інформацію про позиції ЗСУ, ламаючи бранцям ребра у разі відмови.
Крім фізичних знущань, українці перебували в умовах інформаційної ізоляції та зазнавали психологічного тиску, зокрема примусового вивчення російських текстів та гімну. В одній із тюрем наглядачі застосовували регулярні побої гумовими палицями, водночас намагаючись уникати серйозних травм на тілі ув'язнених, щоб не нести відповідальності.
Володимир Борисенко був звільнений під час великого обміну 31 січня 2024 року. Попри перебування в неволі, де окупанти намагалися принизити українську ідентичність, зокрема через осквернення кабінету української мови, захисник вижив, попри отримані травми та інвалідність.
