Команда дослідників із Музею Філда проаналізувала звичаї 60 сучасних суспільств та 49 археологічних пам’яток по всьому світу. З’ясувалося, що археологічні дані вказують на поховання в житлових приміщеннях або поруч із ними у 33% випадків, тоді як етнографічні записи щодо сучасних спільнот фіксують таку практику лише у 12% випадків. Прикладом стали поховання у мексиканському Ель-Пальмільо, датовані 700–850 роками нашої ери, де до гробниць потрапляли прямо з двориків осель. Дослідники спростували припущення про зв’язок цього звичаю з осілим способом життя, адже кочові племена ховали померлих вдома не рідше за осілі.
Керівниця дослідження Сабіна Цвечек зазначила, що головною причиною зникнення звичаю в останні чотири століття став зовнішній тиск, зокрема колонізація та поширення світових релігій. Багато громад перейшли до використання цвинтарів або кремації через нові релігійні канони. Водночас співавтор дослідження Гері Файнман зауважує, що цей фактор не є вичерпним, оскільки в окремих регіонах трансформації поховальних традицій розпочалися ще до приходу колонізаторів.
