Україна володіє 32 мільйонами гектарів придатних для агровиробництва земель, з яких 26 мільйонів уже обробляються. Це вдвічі більше за показники Франції та втричі — за Іспанію чи Польщу. У разі вступу до ЄС Україна стане найбільшим виробником зернових, соняшнику, ріпаку та сої. Молдова має скромніші угіддя площею 1,87 мільйона гектарів, проте її інтеграція рухається паралельно з українською, хоча оцінка готовності відбувається окремо.
Ів Ле Морван із французького центру Agrillées наголошує, що Україна має не лише родючі ґрунти, а й стійку логістику та людський капітал. Попри воєнні виклики — блокування портів, руйнування переробних потужностей та мінування полів — Україна зберегла врожай і перебудувала шляхи експорту. Це створює напруженість у відносинах із фермерами сусідніх країн, які раніше звинувачували Україну в недобросовісній конкуренції.
Вступ такого великого агровиробника потребує масштабування Спільної аграрної політики (САП). Якщо розширення 1986 року вимагало лише коригування інституційних цін, то приєднання України, Молдови та країн Західних Балкан збільшить площу угідь ЄС ще на 28%. Експерти зазначають, що українська модель землеволодіння, успадкована з радянських часів, не вписується в нинішню систему ЄС.
Наразі Єврокомісія розглядає варіанти формування фінансової рамки САП на 2028–2034 роки. Серед сценаріїв — збільшення бюджету аграрної політики, скорочення виплат існуючим членам або створення окремої моделі підтримки для України. Ельза Реньє з Sciences Po додає, що ЄС може обрати шлях або глибокої реформи політики із захисними механізмами, або надання Україні формату вступу без повноцінного членства в аграрному секторі.
