На початку року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн ініціювала заборону морських перевезень російської нафти для скорочення доходів Кремля. Реалізацію плану прив'язали до узгодженої позиції країн G7. Однак зміна політики США, ринкові потрясіння через ситуацію на Близькому Сході та зростання цін на пальне зробили ідею політично складною.
Проти обмежень рішуче виступили Греція, Мальта та Кіпр, побоюючись втрати прибутків для власних морських галузей. Ці держави попередили про готовність накласти вето, якщо не буде домовленостей у межах G7. Через це активацію заборони в межах квітневого пакета санкцій відклали на невизначений термін. Ситуацію посилюють доходи грецьких судноплавних компаній: за даними Financial Times, лише компанії на кшталт Dynacom заробили на торгівлі російською нафтою щонайменше 3,8 мільярда доларів за три роки.
Наразі Єврокомісія змінила акцент на суворе дотримання цінового обмеження, хоча аналітик Центру досліджень енергетики та чистого повітря Ісаак Леві називає поточний механізм «паперовим тигром» без належного контролю. Прихильники жорстких санкцій, зокрема Швеція, Фінляндія, Польща, країни Балтії, Данія, Нідерланди та Україна, продовжують наполягати на повному ембарго, тоді як Афіни заблокували його, виторгувавши винятки для поставок СПГ.
