У середньовічних замках вбиральні, які називали гардеробами або privy, будували у виступах стін на висоті близько 10 метрів. Конструкція складалася з дерев'яного сидіння та шахти, через яку відходи потрапляли у рів або до підніжжя стіни. Це було практичне рішення для видалення нечистот за межі житлових приміщень, хоча й супроводжувалося сильним смородом, з яким боролися за допомогою трав та вікон. Масштаб проблеми був великим навіть для монархів: у XIII столітті англійський король Генріх III виділив 100 фунтів стерлінгів на облаштування нового туалету в Лондонському Тауері через нестерпний запах старого.
Високе розташування шахт нерідко слугувало засобом оборони, адже нападники оминали ці місця. Попри це, 1204 року під час облоги замку Гайяр у Нормандії французькі воїни змогли проникнути до фортеці саме через такий прохід. У середньовічних містах ситуація була подібною: наприклад, у Лондоні до XV століття функціонували громадські вбиральні, що виходили прямо над річками. Відома вбиральня Лонгхаус Віттінгтона була розрахована на 128 осіб з окремими місцями для чоловіків та жінок.
