Військовий експерт Іван Тимочко зазначає, що затяжна війна стала неочікуваним викликом для західних країн. Хоча загальний арсенал НАТО переважає російські потужності, він розпорошений між різними державами. За словами експерта, виробництво сучасних систем ППО, зокрема ракет-перехоплювачів, стримується прагненням базових виробників, зокрема США, зберегти монополію на товар. Передача ліцензій на виробництво в країни з дешевшою робочою силою може призвести до знецінення продукції та ризику копіювання технологій.
Експлуатація Patriot та аналогічних комплексів вимагає надскладної мережі взаємодії, що включає радіоелектронну боротьбу, супутниковий моніторинг та зв'язок. На один такий комплекс потрібно близько 100 фахівців, підготовка яких займає багато часу та потребує тренувань на симуляторах і реальних пусків. Окрім самих пускових установок, ефективна робота ППО залежить від постійного доступу до розвідданих та наявності розвинених ремонтних баз.
Тимочко додає, що Росія переважно використовує модернізовані радянські запаси, тоді як західні країни зробили ставку на малу кількість високоточних систем. Натомість для масованих атак Росія змушена залучати північнокорейські ракети KN-23 та KN-24. Військовий аналітик Олексій Гетьман підкреслює, що ці ракети не є високоточними і можуть відхилятися від цілі на 200 метрів.
