Наші предки вважали двері межею між оселею та зовнішнім світом, тому пов'язували з ними чимало повір'їв. Так, самовільне відчинення дверей вважалося ознакою майбутніх негараздів, а раптовий скрип віщував переїзд чи несподівані побутові зміни. Стукіт у двері, за якими нікого немає, тлумачили як прояв злих сил, від яких радили захищатися прибиранням або запаленою білою свічкою біля входу. Також вважалося, що не варто залишати двері відчиненими під час тривалої відсутності, щоб не притягнути невдачі, або ж якщо в домі живе незаміжня дівчина — аби її майбутній чоловік не мав проблем із алкоголем.
Не всі прикмети віщували лихо: поява павутини біля входу вважалася передвісником раптового прибутку. Натомість гостям не радили замикати за собою вхідні двері, оскільки це могло накликати біду на господарів оселі. Зауважте, що ці повір'я є частиною традиційних вірувань і не мають наукового підтвердження, тож їх варто сприймати як культурну спадщину.
