Андрій Марків народився у 1994 році в Надвірній, з 2008-го був пластуном. Був учасником Революції Гідності, а з 2015 року пов’язав життя з армією: служив у спецпідрозділі НГУ «Омега» та брав участь в АТО/ООС. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся до лав «Омеги» як офіцер зі зв’язку. Пройшов найзапекліші напрямки, зокрема Київщину, Сєвєродонецьк, Часів Яр, де у критичних умовах врятував життя всім бійцям свого підрозділу.
Молодший лейтенант загинув 12 січня 2026 року поблизу міста Родинське на Донеччині. Під час бойового завдання воїн отримав поранення ніг, але через щільні обстріли ворожих дронів евакуація стала неможливою, і він помер від втрати крові. Захисника поховали на Алеї Слави у рідній Надвірній, у нього залишилися батьки, сестра, дружина та двоє дітей.
За героїзм Андрій Марків був відзначений низкою нагород, серед яких ордени «За мужність» III ступеня та «Золота Зірка». Звання Героя України йому присвоїли посмертно згідно з указом Президента України №554/2026, про що повідомила голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук.
