Після запуску радянського «Супутника-1» Військово-повітряні сили США доручили фізику Леонарду Райффелю дослідити можливість здійснення ядерного вибуху на Місяці, видимого з Землі. У команді з десяти науковців, які розраховували траєкторію, був Карл Саган. Метою Вашингтона було вразити Москву технологічною перевагою, проте Райффель виступав проти через загрозу для наукових досліджень місячного середовища. Проєкт закрили на початку 1959 року через ризики радіоактивного забруднення та можливе міжнародне приниження в разі невдачі.
Згодом Договір про космос 1967 року заборонив привласнювати небесні тіла, проте сучасне суперництво за Місяць триває. У 2015 році США дозволили компаніям володіти видобутими в космосі ресурсами, згодом подібне право запровадили Індія, Японія, ОАЕ та Люксембург. Сьогодні Китай планує висадку астронавтів та створення бази, США реалізують програму Artemis, а спроби створити угоду про збереження Місяця як спільного надбання, подібну до антарктичної, не здобули широкої підтримки.
