У середині 1950-х років бразильський генетик Ворвік Естевам Керр за державним дорученням завозив до Бразилії африканських бджолиних маток із Танзанії та ПАР. Метою було вивести продуктивніший гібрид, пристосований до тропічного клімату. Однак через те, що працівник пасіки помилково зняв захисні решітки з вуликів, 26 африканських маток із роями робочих бджіл вирвалися на волю. Замість очікуваного зниження агресивності в процесі схрещування, новий вид виявився вкрай войовничим та витривалим.
Гібриди почали поширюватися зі швидкістю 160–480 кілометрів на рік, з часом досягнувши півдня США. Сьогодні ці комахи вважаються небезпечним інвазійним видом, що ускладнює промислове бджільництво. Водночас попри агресивність та витіснення місцевих видів, використання цих бджіл допомогло Бразилії суттєво підвищити обсяги виробництва меду, адаптувавшись до особливостей тропіків.
