Процедура репатріації тіл іноземних добровольців, які загинули на фронті, є складним бюрократичним процесом. Офіційне сповіщення про загибель формується лише після евакуації тіла із зони бойових дій та передачі його до ТЦК та СП, де іноземець проходив оформлення. Якщо забрати рештки з поля бою неможливо — юридичний процес для рідних залишається заблокованим.
Навіть після евакуації тіла виникають складнощі з ідентифікацією. За словами судової експертки Анни Стрижак, для цього проводиться ДНК-аналіз біологічних матеріалів. Проте керівниця програми ідентифікації жертв війни фонду Romulus T. Weatherman Foundation Ірина Хорошаєва наголошує на логістичному тупику під час збору ДНК-зразків у родин, що мешкають у країнах без відповідних представництв, таких як Колумбія, Бразилія чи Австралія.
Розв'язати проблему родинам радять через самостійний візит в Україну, залучення уповноважених представників або допомогу дипломатичних установ, зазначає офіцер ЦВС Генштабу на позивний «Маестро». Наприклад, родина колумбійця Хуана Давіда Гереро Почекова, який загинув у січні під час штурму на Запорізькому напрямку, досі очікує на повернення тіла, оскільки його не вдалося забрати з поля бою.
Часто іноземні воїни обирають спочивати в Україні. Так, 25-річного бразильця Луїса Феліпе Вієйра Толедо Порто, який загинув торік, поховали у Львові згідно з його останнім бажанням. Його батько Луїс Толедо підтвердив, що син заздалегідь висловив волю бути похованим саме в цьому місті.
