Теребовля, згадана в літописах ще 1097 року, володіє руїнами замку з п'ятиметровими стінами. Його найвідоміша сторінка історії припала на 1675 рік, коли десятитисячне військо Ібрагіма Шішмана взяло фортецю в облогу. Тоді гарнізон налічував лише близько 200 воїнів, і командир Ян Самуель Хшановський мав намір здатися. Його дружина Анна Дорота Хшановська, за легендою, пригрозила чоловікові смертю, якщо він вивісить білий прапор, і очолила оборону. Жінка, яку пізніше назвали Софією, керувала вилазками до моменту, поки на допомогу не прийшло військо короля Яна Собеського, що змусило турків відступити.
Існують й інші перекази про порятунок міста: згідно з одним із них, його вберегла ікона Матері Божої Теребовлянської, до якої молилися містяни під час двотижневого голоду. Сьогодні цей образ зберігається у львівському соборі Святого Юра. Окрім героїчних історій, замок оповитий міфами про підземні лабіринти, де за дванадцятьма дверима сховані незліченні скарби. Легенда каже, що двері відчиняються лише раз на рік, і той, хто не встигне вийти, залишиться в підземеллі на 12 місяців.
Після того як 1675 року місто встояло, наступні напади турків і татар зрештою призвели до руйнування фортеці. У 1687 році турки остаточно знищили замок, а 1699 року, після їхнього вигнання, він втратив стратегічне значення. Згодом австрійці звели на його території казарми, які розібрали 1880 року. Решту замкових мурів місцеві жителі розібрали для будівництва доріг наприкінці XIX століття.
