Дослідження останків мамонтів на 11 археологічних памʼятках Польщі, Австрії, Чехії та Німеччини показало, що 70 % впольованих тварин були самицями, хоча у природі частка самців значно вища. Авторка дослідження Ханна Мутс пояснює це особливостями матріархальних стад: вони рухалися більш передбачуваними маршрутами, тоді як дорослі самці вели переважно одиночний спосіб життя. Крім того, самиці були меншими за розміром — важили близько 4 тонн при зрості 2,9 метра, тоді як самці сягали 6 тонн та 3,4 метра, що робило їх легшою ціллю.
Еволюційна генетикиня Лав Дален зазначає, що стада з молодими особинами було легше вистежити, адже самиці не полишали малечу, що спрощувало полювання. Дослідники припускають, що давні люди використовували рельєф місцевості для полювання, заганяючи здобич у болота чи до скель. Як зауважив генетик Девід Дієс-дель-Моліно, знерухомлені природними пастками тварини ставали вразливими до атак списами, дротиками чи стрілами. Мамонти забезпечували первісних людей м'ясом, жиром, шкірою для одягу, а також кістками для знарядь праці та будівництва.
