Дмитро Галаган народився у Києві 1997 року, зростав на Чернігівщині та з юності цікавився військовою справою. Здобувши фах механіка двигунів, у 2018 році він підписав контракт із ЗСУ. Службу проходив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, брав участь у боях в ООС, де 2019 року дістав контузію поблизу Широкиного.
На початок повномасштабного вторгнення 24-річний боєць був командиром відділення вогнеметного взводу. Він брав участь у звільненні Херсона 11 листопада 2022 року, під час якого отримав другу контузію. За звитягу Дмитра нагородили нагрудними знаками «Золотий хрест» та «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
15 червня 2023 року молодший сержант загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Приютне на Запоріжжі. Захисника, якому назавжди залишилося 26 років, поховали у селі Кобижча на Чернігівщині. У воїна залишилися мама, дві молодші сестри та кохана.
