Олександр Олівко народився 1976 року в Херсоні, згодом жив у Вінниці. До повномасштабного вторгнення займався бізнесом та був пастором церков «Благодать» і «Світло життя». У 2022 році разом із дружиною та чотирма дітьми оселився на Вінниччині. Попри духовне служіння, Олександр вирішив стати на захист країни, наголошуючи, що розглядає це як обов'язок захищати родину та віру.
На фронті воїн пройшов шлях від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта 3-ї окремої штурмової бригади. Він став командиром взводу снайперів, демонструючи влучність на відстанях до 1 100 метрів. Захисник воював на Київщині, під Бахмутом, на Запорізькому та Херсонському напрямках. Олександр був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, «Золотим хрестом» та іншими медалями. Нині його справу продовжують син і зять.
Олександр Олівко загинув 5 вересня 2026 року внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. 10 вересня його поховали на Алеї Слави у Вінниці. За заповітом воїна, прощання відбулося в білому вбранні.
