Постільні клопи виду Cimex lectularius адаптувалися до засобів боротьби, які раніше вважалися ефективними. У результаті багаторічного впливу хімікатів у комах сформувалися механізми захисту: вони почали виробляти ферменти для розщеплення токсинів, змінилися їхні нервові канали, а екзоскелет став товстішим. Дослідники виявили 14 ДНК-маркерів, що відповідають за щільність зовнішнього шару комах, а серед 10 вивчених популяцій п'ять виявилися менш чутливими до біфентрину, три — до хлорфенапіру. Еволюційні зміни почали закріплюватися ще після масового використання ДДТ у 1950–1960-х роках, коли вцілілі особини передали нащадкам ознаки стійкості.
Фахівці зазначають, що домашні спреї та професійні засоби часто не дають результату, тому ефективність боротьби залежить від популяції комах. Через це зростає роль методів, не пов'язаних із хімією, зокрема термічної обробки приміщень, яка за допомогою нагрівання знищує як дорослих клопів, так і їхні яйця.
