Історія незалежності України засвідчила, що безпека держави не може ґрунтуватися виключно на міжнародних документах, як-от Будапештський меморандум, або запевненнях партнерів. Минуле масове роззброєння, скорочення видатків на армію та втрата промислового потенціалу призвели до послаблення держави. Як наслідок, сьогодні Україні бракує власного технологічного та наукового ресурсу для будівництва ефективних ракетних систем та інших сучасних засобів захисту.
Війна 2014 року стала критичним уроком, який продемонстрував силу суспільного спротиву та самоорганізації, коли державні інституції діяли невчасно. Цей досвід довів, що безпека має бути основою національної політики. Сучасна війна кардинально змінилася: тепер це перевага безпілотних систем, штучного інтелекту, роботизованих комплексів та супутникового зв'язку. Україна, ставши полігоном військово-технологічної революції, отримала шанс перетворитися на потужну державу, що базує свою стратегію на науці, досвіді та готовності народу до боротьби.
Сьогодні головною метою залишається перемога, яка можлива лише за наявності чіткої політичної та військової стратегії. Покладатися виключно на дипломатичні маневри або перемовини без потужного власного оборонного потенціалу — це пастка. Лише економічна стійкість та технологічна перевага в поєднанні із союзами з тими, хто усвідомлює виклики науково-технологічного прогресу, є запорукою виживання держави.
