Феномен Болта полягає у поєднанні високого зросту (195 см) із частотою кроків до 4,23 на секунду, що зазвичай притаманно лише низьким атлетам. При цьому спортсмен має вроджений сколіоз, через який права нога коротша за ліву на 1,5 см. У фіналі чемпіонату світу 2009 року він встановив досі чинний рекорд на 100-метрівці — 9,58 секунди, розвинувши максимальну швидкість 44,72 км/год. Дослідження фізиків з Університету Осло свідчать, що при повній викладці на Олімпіаді 2008 року він міг пробігти дистанцію швидше за свій офіційний результат 9,69 секунди.
На думку теоретичного астрофізика Етана Зігеля, Болт здійснив «фізіологічний стрибок у майбутнє». Науковець підрахував, що з огляду на темпи прогресу в легкій атлетиці, показник 9,58 мав би бути досягнутий лише у 2039 році. Успіх спортсмена пояснюється його унікальною здатністю зберігати прискорення на відрізку між 50 та 80 метрами, тоді як суперники на той час уже починали сповільнюватися. Хоча в дитинстві Болт зосереджувався на крикеті, згодом він став багаторазовим рекордсменом і володарем олімпійських медалей.
