У перелік страв, які за сучасними мірками вважаються придатними для споживання, увійшли ісландська бараняча голова, яку варять разом з очима та зубами, та шотландська закуска з баранячих серця, печінки і легенів, зварених у шлунку. До списку також потрапили скандинавські галушки з борошна та крові, мексиканський «трюфель» хуїтлакоче, що є кукурудзою, ураженою грибком, та філіппінське качине яйце з ембріоном, яке інкубують до 21 дня перед варінням.
Окремої уваги заслуговує м'ясо гренландської акули в Ісландії: через високий вміст сечовини його ферментують 6–8 тижнів, а потім сушать кілька місяців. Попри складну обробку, характерний запах аміаку все одно зберігається. Хоча поняття «найгіршої» страви є суб'єктивним, саме ці наїдки найчастіше викликають неприязнь у тих, хто наважився їх скуштувати, попри те, що вони залишаються традиційними для своїх регіонів.
