Після 2022 року Берлін переглянув стратегію стримування Росії, проте у відносинах із Китаєм німецька влада досі дотримується старих підходів. Замість визнання стратегічного суперництва, уряд Олафа Шольца та Фрідріх Мерц продовжують зосереджуватися на економічних вигодах, експорті та завоюванні ринків, що є повторенням колишніх прорахунків щодо РФ.
Китай залишається найважливішим союзником Росії, надаючи допомогу в обхід санкцій через закупівлі нафти, постачання товарів подвійного призначення та військове співробітництво. Сі Цзіньпін не просто прагне економічної вигоди, а ставить Росію у залежність, використовуючи її для виснаження Заходу та зміни світового порядку. Пекін свідомо підтримує агресора, тому поразка Путіна не входить у плани китайського лідера.
На думку оглядачів, у Берліні та Брюсселі досі недооцінюють масштаб загрози, вбачаючи у Китаї переважно економічний виклик. ЄС залишається залежним від торгівлі, проте саме економічна міць є останнім козирем Європи. Автори матеріалу наголошують, що на переговорах із Пекіном питання підтримки Росії та війни в Україні мають стати пріоритетними, а не лише торговельні показники.
