Технологічний прогрес вимагає специфічних мінералів, дефіцит або обмежений доступ до яких може загальмувати роботу цілих індустрій. Так, Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що до 2040 року попит на літій зросте більш ніж у три рази, а на мідь — на 7 млн тонн до 2040 року, при цьому вже до 2035 року світ може зіткнутися з 25-відсотковим дефіцитом міді.
Важливу роль в акумуляторах та електроніці відіграють нікель, кобальт та графіт. Нікель необхідний для енергоємності батарей та виробництва сталі, кобальт використовується у суперсплавах для авіадвигунів, а графіт є ключовим компонентом анодів у літій-іонних акумуляторах. Домінування окремих країн у переробці цих ресурсів, зокрема Китаю в секторі графіту та кобальту, створює ризики для глобальних ланцюгів постачання.
Окрему групу складають рідкісноземельні елементи (неодим, празеодим, диспрозій і тербій), що критично важливі для двигунів електромобілів, дронів та оборонних систем. Хоча частка Китаю в їхній переробці знизилася з 90% у 2023 році до 85% у 2025-му, концентрація виробництва лишається високою.
Для високотехнологічних галузей також стратегічно важливі галій і германій, що застосовуються у радарах, системах 5G та оптичних мережах, а також вольфрам, який має найвищу температуру плавлення серед усіх металів і є основою промислового виробництва деталей для авіакосмічної та оборонної галузей.
