Психологи стверджують, що перегляд старих фотографій — це не прояв ностальгії, а природне прагнення мозку відчути безперервність власного буття. Оскільки людська пам'ять з часом трансформується, стабільні зображення слугують доказами того, що певні дні справді відбулися, а окремі миті життя складаються в цілісну історію. Така звичка стає інтенсивнішою, коли будні здаються надто одноманітними, тому перегляд знімків допомагає людині нагадати собі про цінність власного досвіду.
Ця поведінка не свідчить про психологічні проблеми, а є тихим актом засвідчення власного існування, коли людина прагне відчути, що її присутність зафіксована. Подібне явище дослідники також порівнюють із накопиченням речей, як-от дитячих малюнків, що, за словами психолога Джеймса Вітфілда, є актом самопідтвердження та заспокоєння. Загалом така звичка підкреслює серйозне ставлення до життя, однак іноді може сигналізувати, що варто приділяти більше уваги теперішньому моменту.
