Процес згасання життєдіяльності є природним і поступовим, проте його симптоми та інтенсивність індивідуальні. Медики вказують на загальне зниження активності організму: зменшується потреба в їжі та рідині через уповільнення метаболізму, людина більше часу перебуває уві сні, м'язи слабшають, а роботу кишківника та сечовидільної системи стає важче контролювати. Змінюється й робота серцево-судинної та дихальної систем: артеріальний тиск падає, пульс слабшає, кінцівки холонуть, а дихання може ставати нерівномірним, з паузами (так зване дихання Чейна — Стокса). Крім того, можливі сплутаність свідомості, галюцинації або прагнення до самотності через вичерпання енергії.
Попри те, що людина може втрачати реакцію на оточення, дослідження вчених Університету Британської Колумбії 2020 року підтверджує, що слух залишається активним до останнього. Тому фахівці радять родичам розмовляти з хворими, тримати їх за руку та забезпечувати спокійну підтримку. Важливо пам'ятати, що виявлені ознаки не завжди свідчать про близький кінець і можуть супроводжувати різні захворювання, тому оцінювати стан людини має виключно лікар. Головна мета паліативної допомоги — полегшення фізичних та психологічних страждань пацієнта, а не вплив на тривалість його життя.
