Міністерство охорони здоров'я об’єднало розпорошені галузеві стандарти в єдину систему критеріїв госпіталізації. Раніше правила залежали від практики конкретного закладу, що призводило до випадків необґрунтованого стаціонарного лікування або відмов пацієнтам. Нова методологія, що спирається на протоколи провідних міжнародних товариств, визначає стаціонар як необхідність для цілодобового нагляду, проведення інвазивних процедур або випадків, коли амбулаторна допомога є недоступною чи небезпечною. Крім клінічних показників, вперше системно врегульовано госпіталізацію за соціальними чинниками — наприклад, через відсутність вдома води, світла, зв'язку чи належного догляду.
Остаточне рішення про госпіталізацію залишається за лікарем, який оцінює клінічну картину в комплексі, а не лише за формальними ознаками. Якщо стан пацієнта потребує додаткового вивчення, лікарі можуть призначити до 24 годин медичного спостереження для визначення подальшого маршруту: лікування в стаціонарі, переведення чи виписка додому. Водночас фахівець має право відступити від критеріїв, якщо до того спонукають обґрунтовані медичні чи соціальні ризики, що загрожують безпеці пацієнта.
