За останні 12 тисяч років в археології задокументували понад 4400 випадків виявлення вцілілого людського мозку в стародавніх скелетах. Дослідниця Оксфордського університету Александра Севіур зазначає, що близько третини таких знахідок виявили у вологих та бідних на кисень умовах, де тканини мали б гнити швидше. Щоб розгадати цей феномен, команда вчених провела піврічний експеримент із тушками мишей, моделюючи різні умови поховання.
Мас-спектрометрія показала, що в умовах дефіциту кисню вільні радикали, які зазвичай руйнують клітини, навпаки, сприяють формуванню захисних білкових зв'язків. Мозок виявився пристосованим до такої консервації завдяки специфічним металам, жировим мембранам та амінокислотам, а череп обмежує рух рідин. Ці стабільні структури візуально нагадують молекулярні моделі, що виникають під час нейродегенеративних захворювань, як-от хвороба Альцгеймера.
Органічний геохімік з Бристольського університету Річард Евершед назвав дослідження всебічним, проте наголосив, що для повноти картини варто порівняти ці процеси з іншими органами. Наразі науковці планують з'ясувати, чи мають процеси тисячолітнього збереження мертвого мозку та розвиток нейродегенеративних хвороб у живих людей спільне біохімічне коріння.
