Близько 40 років тому в австралійському штаті Вікторія дослідники почали експеримент, порівнюючи методи ведення лісового господарства. На окремих ділянках проводили сильне проріджування, видаляючи 50–70% дерев. Коли вчена Кейтлін Хаммонд із Мельбурнського університету та її колеги оглянули ці території у 2014 році, вони побачили, що дерева, які залишилися, виросли до величезних розмірів — діаметр стовбурів багатьох перевищив один метр, а іноді досягав 1,5 метра. Отримавши більше ресурсів, ці ділянки приблизно за 30 років за здатністю поглинати вуглець не лише наздогнали недоторкані ліси, а в деяких випадках і перевершили їх.
Окрім кліматичної ефективності, такий підхід виявився корисним для екосистеми. Великі старі дерева мають вищі шанси на виживання під час пожеж. Крім того, дослідники за допомогою фотопасток виявили рідкісного сумчастого ссавця Gymnobelideus leadbeateri саме на проріджених ділянках, тоді як у недоторканих частинах лісу цей вид зафіксувати не вдалося.
Автори дослідження наголошують: заготівля деревини та охорона природи не обов'язково суперечать одне одному. Правильний підхід до лісового господарства дозволяє одночасно підтримувати видобуток ресурсів, накопичення вуглецю та середовище для рідкісних видів. Науковці закликають повернутися до аналізу інших довготривалих лісових експериментів, результати яких тривалий час залишалися без належної уваги.
