Науковці з Лабораторії біоакустичних досліджень у Франції проаналізували 116 000 пісень від 3 160 видів горобцеподібних. Виявилося, що надзвичайне розмаїття пташиних трелей та свистів походить лише від восьми базових акустичних мотивів, які сформувалися на ранніх етапах еволюції. Зазвичай кожен окремий вид використовує близько п'яти з цих мотивів у своєму репертуарі, при цьому один із них часто стає домінуючим.
На формування конкретних патернів співу суттєво впливає середовище існування. Наприклад, у густих тропічних лісах птахи частіше вдаються до рівномірних свистів, що полегшує поширення звуку в заростях, тоді як у помірних регіонах домінують швидкі трелі, що дозволяють передавати більше інформації під час шлюбного сезону. Експертка з поведінки тварин Елоді Бріфер зазначила, що такий метод аналізу структури звуку в часі та частоті може стати основою для вивчення складних акустичних систем в інших групах тварин.
