Ігор Попов, керівник центру «Об’єднана Україна», переконаний, що після завершення бойових дій держава має обрати стратегію стримування агресора шляхом збереження потужних Сил оборони. Ця роль України, яку на Заході порівнюють зі «стратегією дикобраза» або ізраїльською моделлю, перетворює країну на донора безпеки для Європи, зокрема на Балтійському театрі воєнних дій.
Концепція «Запорізької Січі 2.0» передбачає пріоритет військових еліт у владі та можливе обмеження політичних свобод через вимоги національної безпеки. Економічно це означає обмеженість міжнародної допомоги: замість масштабного «Плану Маршалла» очікуються точкові інвестиції та кредити. При цьому використання заморожених активів РФ може піти на покриття оборонних витрат, а не на відновлення.
Боротьба з топкорупцією вимагатиме неформальних пактів еліт — домовленостей щодо «червоних ліній» та вимог повертати капітали в Україну. В умовах формування нового балансу інтересів між українською «глибинною державою» та глобальними гравцями країна ще довго житиме в умовах обмеженого плюралізму, доки формуватимуться нові політичні рухи.
