Історія професійного боксу налічує понад 500 летальних випадків через травми на рингу. Серед найвідоміших трагедій — смерть Кіма Дук Ку у 1982 році після бою з Реєм Манчіні, що призвела до скорочення чемпіонських поєдинків з 15 до 12 раундів. Також від наслідків ударів померли: Бенні Парет (після 29 ударів Еміля Гріффіта у 1962-му), Дейві Мур (внаслідок удару об канат 1963 року), Ед Сандерс (1954 рік), Джиммі Дойл (1947 рік) та Френкі Кемпбелл (1930 рік).
До списку загиблих також входять американці Левандер Джонсон (2005) і Патрік Дей (2019), кенієць Роберт Вангіла (1994) та японець Хіромаса Уракава (2025). Після нокауту в 8-му раунді проти Йоджі Сайто Уракаву прооперували, проте гематому видалити не вдалося, що спонукало Японську боксерську комісію обмежити тривалість титульних боїв до 10 раундів.
Кожен із цих випадків мав глибокі наслідки. Так, після загибелі Френкі Кемпбелла проти Макса Баєра було відкрито кримінальну справу, а після смерті Джиммі Дойла Шугар Рей Робінсон передав гонорари за наступні чотири бої матері загиблого. Окрім боксерів, ці трагедії часто ламали долі оточуючих: мати Кіма Дук Ку наклала на себе руки через три місяці після смерті сина, а рефері того ж бою вчинив самогубство через почуття провини.
