Міжнародна група науковців, до якої увійшли фахівці Варшавського університету, виявила у Туреччині фрагменти юридичного декрету 480 року. Артефакти засвідчили масштабну корупційну схему в маєтках доньки імператора Валентиніана III Плацидії: чиновники привласнювали кошти, видаючи населенню квитанції без зазначення сум, попри попередження з Константинополя, що тривали з 465 року.
Щоб зупинити зловживання, преторіанський префект Сходу Діонісій запровадив смертну кару для шахраїв, а також штраф у три фунти золота для намісників, які ігнорували бездіяльність підлеглих. Історик Павел Новаковський пояснює: таку жорстокість зумовило політичне трактування дій чиновників як бунту проти імператора, хоча самі погрози стратою, ймовірно, мали радше риторичний, застережливий характер для місцевих еліт.
Також дослідження підкреслило роль давніх каменярів, які не просто копіювали тексти, а творчо адаптували їх, змінюючи структуру речень. Майстри виявляли надзвичайну точність, зокрема, викарбовуючи факсиміле підпису префекта. Через відсутність єдиних стандартів оформлення, ці унікальні камені згодом часто використовували як будівельний матеріал для нових споруд.
